Широкомасштабні вторгнення росії в Україну так чи інакше торкнулося кожного українця, зокрема і дітей. Хтось опинився в окупації, хтось – у зоні активних бойових дій і змушений переховуватися у підвалах чи укриттях, комусь вдалося виїхати у безпечніші регіони, країни, хтось втратив батьків чи близьких людей, а чиїсь батьки захищають Україну.
Як
повідомляє освітній портал «Освіторія», від 14 березня деякі регіони
відновлять/ли навчальний процес у дистанційному форматі. Вчителі/-ки почнуть
свою роботу в умовах, досвіду роботи в яких вони не мали до сьогодні.
Як
працювати у стані війни? Як повернути дітей до навчання? Як відволікти їх від
сьогодення? Як говорити про війну і чи говорити взагалі? Ми проаналізували
основні рекомендації від дитячої сімейної психологині Світлани Ройз, які вона
надала батькам, чиї діти перебувають в укриттях або чиї батьки зараз стоять на
захисті України.
Терпіння – це, мабуть, найголовніша порада цього часу.
Ви можете зіштовхнутися з проблемами концентрації уваги ваших учнів,
дорослішанням, але й одночасним регресом в емоційних реакціях, іграх,
поведінці, мові. Крім того, деякі з них можуть стати занадто «прилипливими», а
інші – навпаки, колючими та агресивними. Наберіться терпіння і дякуйте, хваліть
за будь-яку дію, що вдалася.
Дозвіл на почуття, особливо на тривогу, злість.
Кажіть, що злість – це нормально, це одна з емоцій, яку ми можемо відчувати.
Проте агресія – це шкода і собі, і оточуючим. Запропонуйте їм вилити свою агресію
у крик або у биття подушки. Якщо маєте таку змогу, то запропонуйте позайматися
з пластиліном, помалювати.
Пролийте світло на жорстокість. Обговоріть з
учнями їхні страхи та почуття. Дайте ім’я страху, а якщо є можливість —
намалюйте його. Візуалізація страху — один із найефективніших методів боротьби
з ним.
Зупиніть відчуття безпорадності. За можливості
залучайте учнів/-ць до різних ініціатив та допомоги іншим. Долучайте їх до
кіберініціатив. Деякі з них навіть розроблені у формі гри. Навіть зйомка відео
в ТіkТоk — вже великий внесок. Або пост у соцмережах. Дія завжди ефективніша в
боротьбі з тривожністю за бездіяльність, а будь-яку дію завжди можна зробити
елементом уроку.
Давайте відповіді на запитання, які ставить
учень/-ниця. Відповіді мають бути чіткими та короткими. Учень/-ця може
запитувати про одне й те саме, заходячи з різних боків. Особливо це
стосуватиметься безпеки та війни загалом. Не втомлюйтесь відповідати, допоки
він/вона не полишать самі цю тему.
Не соромитися чогось не знати. Якщо з молодшими
учнями достатньо поділитися своїми думками стосовно питань, які вони задають,
то з підлітками ситуація може бути складнішою. Їхні запитання можуть завести
вас у глухий кут. Не соромтеся сказати прямо, що не знаєте відповіді на
запитання, спробуйте разом почитати офіційні джерела та знайти відповідь.
Подискутуйте з учнями/-ми, вислухайте їхні міркування на підняту тему.
Збудуйте машину часу. Запропонуйте своїм
учням/-цям збудувати чи уявити машину часу, яка здатна перенести вас у різні
історичні епохи. Щойно опинитеся там, проаналізуйте разом з учнями/-ми, з якими
труднощами стикалися люди під час війни. Спробуйте порівняти ваше становище зі
становищем та умовами, в яких жили люди в ті часи.
Розповідайте дітям про героїв сучасності. ЗСУ,
волонтери, звичайні люди, які роблять неможливе — розповідайте ці історії.
Надихати можна й історією українського народу. Шукайте героїв та героїнь як у
фольклорі, так і в сучасних реаліях. Натхненних прикладів боротьби українців
сьогодні чимало.
Однією з порад психологів щодо повернення себе до звичного, нормального стану –
є дотримання рутинних звичок. Ходити на роботу, виконувати свої обов’язки, а
для учнів/-ць навчатися – це, свого роду, також рутина. Як повернути її собі та
учням/-цям? Згаданий вже вище освітній портал «Освіторія» радить:
Прорахуйте всі етапи дистанційки. Знову.
Ментальна карта дистанційного навчання, вибір платформи, графік прямих
трансляцій, формат здавання роботи — усе це не просто елементи, а система, яка
добре працює, якщо продумана наперед. Дізнайтеся, чи будуть у вашому класі
учні/-ці з інших регіонів. Якщо так, то важливо приділити їм окрему увагу,
познайомитися та познайомити дітей між собою.
Не уникайте розмов про війну. Обговорюйте
ситуацію, що склалася. Так ви зможете зменшити напругу та встановити довіру з
учнями/-ми.
Додайте безпрограшний елемент. Подумайте про
моменти, які привертають увагу учнів/-ць до заняття та спрацьовують найбільш
ефективно. Вправи, які вони виконують у режимі реального часу, усні відповіді,
короткі відповіді в чаті — ось те, що найкраще працює в дистанційному навчанні.
Забезпечте збалансованість онлайн-уроку. Не
варто перевантажувати заняття ані інформацією, ані веселощами: усього має бути
в міру. Експерти радять зробити акцент на вирішенні потреб учнів/-ць, на їхніх
запитах.
Домашні завдання. Тут дуже залежить від
учителя/-ки та регіону. Доцільність та обсяг домашніх завдань визначайте
індивідуально, зважаючи на психоемоційний стан учнів/-ць.
За матеріалами ("Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність")
#UAразом Бачити
менше
